Анотація
Передумови
Окрім магнітно-резонансної томографії, двоенергетична рентгенівська абсорбціометрія (DXA) вважається одним із найбільш надійних методів оцінки складу тіла та часто розглядається як «золотий стандарт» у клінічній практиці.
Біоелектричний імпедансний аналіз (BIA) пропонує простішу, портативну та доступнішу альтернативу. Оскільки результати BIA залежать від конкретного пристрою, метою цього дослідження було оцінити відповідність між приладом InBody S10 та DXA при визначенні складу тіла.
Методи
Склад тіла, зокрема апендикулярну м’язову масу, скориговану за зростом (ALM/ht²), визначали за допомогою DXA (пристрій Hologic QDR Discovery) та BIA (InBody S10, Biospace).
Узгодженість між методами оцінювали за допомогою аналізу Бланда–Альтмана, а надійність — із використанням внутрішньокласового коефіцієнта кореляції (ICC).
Також ICC застосовували для оцінки відтворюваності результатів при повторних вимірюваннях одним і тим самим оператором або різними операторами.
Результати
У дослідженні взяли участь 219 осіб (середній вік: 43,7 ± 19,1 року; 51,6% — жінки).
Надійність повторних вимірювань ALM/ht² методом BIA була високою:
— ICC = 0,89 (95% ДІ: 0,86–0,92) при виконанні одним оператором
— ICC = 0,77 (95% ДІ: 0,72–0,82) при виконанні різними операторами
Водночас узгодженість між показниками ALM/ht², отриманими за допомогою DXA та BIA, була низькою
(ICC = 0,37; 95% ДІ: 0,25–0,48).
Середнє значення ALM/ht² становило:
— 9,19 ± 1,39 кг/м² за даними BIA
— 7,34 ± 1,34 кг/м² за даними DXA
(p < 0,0001)
Формула множинної регресії з урахуванням м’язової маси за BIA, статі та ІМТ пояснювала 89% значень ALM/ht², визначених DXA.
Висновки
Хоча біоімпедансний аналіз демонструє високу відтворюваність у вимірюванні ALM/ht², узгодженість із DXA залишається низькою.
Метод BIA має тенденцію до переоцінки апендикулярної м’язової маси порівняно з DXA, тому для отримання результатів, близьких до «золотого стандарту», доцільно застосовувати коригувальні формули.