Анотація
Біоелектричний імпедансний аналіз (BIA) раніше застосовувався для оцінки гематокриту та агрегації еритроцитів в умовах in vitro. Водночас вимірювання імпедансу всього тіла демонструють кореляцію з низкою гемореологічних показників, що свідчить про зв’язок між в’язкісними властивостями крові та її електричними характеристиками.
У попередніх роботах неодноразово повідомлялося про кореляції між показниками BIA та гематокритом, в’язкістю цільної крові та плазми, жорсткістю еритроцитів і їх агрегацією.
Сегментний біоімпедансний аналіз за допомогою InBody 770 моделює тіло як п’ять циліндрів і здійснює вимірювання імпедансу на частотах 1, 5, 50, 250, 500 та 1000 кГц.
За результатами СБІА було встановлено, що гематокрит найкраще корелює з реактивним опором ноги на частоті 50 кГц, а також з імпедансом ноги на частотах 1 і 5 кГц і реактивним опором тулуба.
Агрегація еритроцитів типу «M» найсильніше корелювала з реактивним опором плеча на частоті 5 кГц, а також із більшістю сегментних вимірювань імпедансу (виявлено 28 значущих кореляцій).
Агрегація типу «M1» також найбільше корелювала з реактивним опором плеча на частоті 5 кГц і з 19 іншими показниками імпедансу.
Було отримано прогностичне рівняння для показника «M» на основі середнього реактивного опору обох плечей при 5 кГц (maXc5):
M = 2,1845 × maXc5 − 23,958
(r = 0,665; p < 0,001)
Результати продемонстрували задовільну відповідність за методом Бланда–Альтмана
(середня різниця: 0,000524; межі — від −1,6 до +1,6).
Дослідження свідчить, що раніше описані кореляції між BIA та показниками в’язкості крові є реальними, а не випадковими.
У вузьких сегментах тіла, таких як рука, структура циркулюючої крові (гематокрит та агрегація еритроцитів) може впливати на проходження електричного струму шляхом збільшення реактивного опору.